шипіт
ШИ́ПІТ, поту, ч., діал.
1. Шипіння.
Сопух б’є, на дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт, шипіт — ого, то вже знак, що пора забивати яму! (Фр., IV, 1950, 7).
2. Швидкий водний потік;
// Невеликий водоспад.
Словник української мови (СУМ-11)