шипіння
ШИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шипі́ти і звуки, утворювані цією дією.
Ракета із шипінням летіла в яр (Тют., Вир, 1964, 317);
Хвиля з шипінням торкалася його маленьких ніг (Собко, Скеля.., 1961, 13);
З кухні долинає тихе шипіння примуса (Шовк., Інженери, 1956, 9);
Шипіння грамофона, до якого Гайсин ще вчора ставився байдуже, сьогодні видалось йому за гадюче (Панч, На калин. мості, 1965, 162);
Уже в сінях він чує бідкання Царини і .. шипіння брата (Стельмах, І, 196Д, 110).
Словник української мови (СУМ-11)