1. Словник української мови в 11 томах

шипіння

ШИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шипі́ти і звуки, утворювані цією дією.

Ракета із шипінням летіла в яр (Тют., Вир, 1964, 317);

Хвиля з шипінням торкалася його маленьких ніг (Собко, Скеля.., 1961, 13);

З кухні долинає тихе шипіння примуса (Шовк., Інженери, 1956, 9);

Шипіння грамофона, до якого Гайсин ще вчора ставився байдуже, сьогодні видалось йому за гадюче (Панч, На калин. мості, 1965, 162);

Уже в сінях він чує бідкання Царини і .. шипіння брата (Стельмах, І, 196Д, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шипіння — див. звучання; шум Словник синонімів Вусика
  2. шипіння — [шиеп’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. шипіння — ШИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шипі́ти і звуки, утворювані цією дією. Ракета із шипінням летіла в яр (Григорій Тютюнник); Хвиля з шипінням торкалася його маленьких ніг (В. Собко); З кухні долинає тихе шипіння примуса (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. шипіння — шипі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. шипіння — -я, с. Дія за знач. шипіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови