шипіння
ШИПІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. шипі́ти і звуки, утворювані цією дією.
Ракета із шипінням летіла в яр (Григорій Тютюнник);
Хвиля з шипінням торкалася його маленьких ніг (В. Собко);
З кухні долинає тихе шипіння примуса (Ю. Шовкопляс);
Шипіння грамофона, до якого Гайсин ще вчора ставився байдуже, сьогодні видалось йому за гадюче (П. Панч);
Уже в сінях він чує бідкання Царини і .. шипіння брата (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)