широковітий
ШИРОКОВІ́ТИЙ, а, е. Який має розложисте гілля (про дерево, кущ); крислатий.
В садах солодко дрімають окутані місячним сяйвом стрункі тополі, широковіті липи, крислаті яблуні (Коцюб., І, 1955, 31);
Жінка з хлопчиком стояли край тротуару, під широковітим каштаном, на якому вже розпустилось буйне листя (Жур.. Вел. розмова, 1955, 95);
Широковіті, вкриті зеленню дерева оточували альтанку півколом (Рибак, Помилка.., 1956, 258).
Словник української мови (СУМ-11)