шкарбанці
ШКАРБАНЦІ́, ів, мн. (одн. шкарбане́ць, нця́, ч.), розм. Зменш.-пестл. до шкарбани.
Горе та каторжна робота висушили молодицю, що не впізнати у ній колись моторної веселухи.. І працювала ж, не розгинаючись — бо п’ятеро ж у неї, і всім давай, і всім треба настарчити — тому штанці, тому шкарбанці, а тому свитину (Речм., Весн. грози, 1961, 45).
Словник української мови (СУМ-11)