шкет
ШКЕТ, а, ч., розм., зневажл. Хлопчак, підліток.
Матрос знову подумав, нахмурив брови.— Гляди ж, шкет! Сьогодні я виграв у тебе кашу (Мик., Повісті.., 1956, 77);
Аж лячно хлопцеві стало, що вона така гарна. Невже це він, шкет, цілував ось її? (Гончар, Тронка, 1963, 230).
Словник української мови (СУМ-11)