шкураток

ШКУРАТО́К, тка́, ч. Зменш. до шкура́т.

Аж ось повертається з церкви свекор із жінкою, з дітьми, а Палажка як ухопить шкураток та батькові в руки: — Мніть, тату,— каже (Стор., Тв., 1957, 28);

Побачивши мішок із зерном, Григір трохи пом’якшав, хоча й не виявив особливого захоплення: — Дали, як украли, куркулі чортові! У них шкуратка на латку не розживешся (Тют., Вир, 1964, 100);

*У порівн. Руки в нього були в засохлому болоті, як шкураток (Гончар, III, 1959, 142).

Значення в інших словниках

1. шкураток — див. кора; шкура  Словник синонімів Вусика
2. шкураток — ШКУРАТО́К, тка́, ч. Зменш. до шкура́т. Аж ось повертається з церкви свекор із жінкою, з дітьми, а Палажка як ухопить шкураток та батькові в руки: – Мніть, тату, – каже (О.  Словник української мови у 20 томах
3. шкураток — шкурато́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. шкураток — -тка, ч. Зменш. до шкурат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шкураток — Шкураток, -тка м. ум. отъ шкурат.  Словник української мови Грінченка