шкураття
ШКУРА́ТТЯ, я, с., збірн., розм. Шматки шкури (у 1, 2 знач.).
Батько, що сидів спиною до дверей і м’яв у кориті якесь шкураття, повернувся (Тют., Вир, 1964, 185);
3 дерев падало листя і золотими плямками сідало на.. ящики з різним шкураттям, на купи подрібненої дубової кори (Юхвід, Оля, 1959, 136);
*У порівн. У важких пухирях, у крові. Ноги в хлопчиків наче шкураття (Мас., Сорок.., 1957, 382).
Словник української мови (СУМ-11)