шлакоблок
ШЛАКОБЛО́К, а, ч. Будівельний матеріал (перев. кубічної форми), вигот. з шлакобетону.
Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату. Потім Володя прибудував сінці з шлакоблоків, потім — ще кімнату — теж з шлакоблоків (Загреб., День.., 1964, 364);
На другий день до фундаменту прийшли нові люди, почали виводити на ньому стіни з готових пустотілих шлакоблоків (Минко, Вибр., 1952, 401).
Словник української мови (СУМ-11)