шлейка
ШЛЕ́ЙКА, и́, ж.
1. Невелика, легка шлея.
За день коні встигли потомитися, під шлейками мокра шерсть була вже забілена милом, схожим на розсипаний порошок (Панч, II, 1956, 478);
Шорка, або нагрудна шлейка, застосовується в легких запряжках.. замість хомута (Конярство, 1957, 181).
2. перев. мн. Лямки для підтримування предметів одягу (штанів, спідниці і т. ін.).
Йон поглядав то на купку дівчат, де стояла Гашіца, то на свої крамні шлейки, що.. підтримували темно-зеленого сукна широкі шаровари (Коцюб., І, 1955, 233);
Перший до Надійки підійшов низенький, опецькуватий, у довгих штанцях зі шлейками та густим ластовинням біля перенісся хлопчик (Коз., Листи.., 1967, 8);
Іван Трохимович часто закліпав очима: таку саму рябу корову пас і він. Та й хлоп’як був ніби з нього списаний — вицвіле волосся на голові, облуплений ніс, штанці на одній шлейці і порепані ноженята (Панч, На калин. мості, 1965, 297);
// Те саме, що брете́льки.
Шлейки сорочки.
Словник української мови (СУМ-11)