шмаркати
ШМА́РКАТИ, аю, аєш, недок., ШМАРКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Те саме, що сяка́тися, сякну́тися,
// Шморгати (носом).
Хлопці тихо сидять.., може, плачуть нишком, бо щось Артем одно шмаркає носом і Остап дихає важко й нерівно (Головко, II, 1957, 366);
Він раз по раз чеше лівою рукою свою миршаву борідку і шмаркав великим м’ясистим носом (Цюпа, Назустріч.., 1958, 333);
Артем смачно сьорбнув із ложки, шмаркнув носом і нічого не сказав, тільки всміхнувся до батька сірими очима (Головко, II, 1957, 211).
Словник української мови (СУМ-11)