шнипорити
ШНИ́ПОРИТИ, рю, риш, недок., діал.
1. Нишпорити.
Не йдуть [війт, присяжний і хлопи] до хати, а стали коло одного вугла, шпортають, штуркають, шнипорять… (Фр., II, 1950, 42).
2. перен. Розумітися, розбиратися в чомусь.
Семен, я думаю, її [акварельну фарбу] знає, бо він таки трохи шнипорить в малярстві (Шевч., VI, 1957, 118).
Словник української мови (СУМ-11)