шнипорити
Шни́порити, -рю, -риш
гл.
1) = нишпорити. Часинки не посидить тихо: так і шнипорить усюди. О. 1861. VIII. 19.
2) Смыслить, знать толкъ, умѣть. Він таки трохи шнипорить в малярстві. Шевч. (О. 1862. III. 4).
Словник української мови Грінченка