шовково

ШОВКО́ВО, поет. Присл. до шовко́вий 2.

Я люблю, як зелень трав хилиться шовкова (Сос., Щастя.., 1962, 130);

В обличчя віє Вітерець шовкова (Рильський, Зим. записи, 1964, 86);

— Я знала, що ти поправишся,— тихо, якось шовково говорила Наташа (Гончар, Людина.., 1960, 202).

Значення в інших словниках

1. шовково — ШОВКО́ВО, поет. Присл. до шовко́вий 2. Я люблю, як зелень трав хилиться шовково (В. Сосюра); В обличчя віє Вітерець шовково (М. Рильський); – Я знала, що ти поправишся, – тихо, якось шовково говорила Наташа (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
2. шовково — шовко́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. шовково — поет. Присл. до шовковий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови