шпари

ШПА́РИ, шпар і шпа́рів, мн., розм. Те саме, що за́шпори.

Мовчки, незграбними пальцями, що ниють від шпарів, розстебую свого кожушка, розв’язую і ніяк не можу розв’язати шворки біля вух шапки (Збан., Єдина, 1959, 12).

Шпа́ри зайшли́ (позахо́дили) — те саме, що За́шпори зайшли́ (позахо́дили) ( див. за́шпори).

Аж шпари зайшли — такий мороз (Номис, 1864, № 635);

Спіткнулась [Маріка], голими рученятами в сніг, а він — кусать, а він — колоть. Насилу втекла. А в хаті довго і гірко плакала, дуючи на червоні пучки, що туди позаходили шпари (Вас., II, 1959, 211).

Значення в інших словниках

1. шпари — ШПА́РИ, ШПА́РА, шпар, шпа́рів, мн., розм. Те саме, що за́шпори. Мовчки, незграбними пальцями, що ниють від шпарів, розстебую свого кожушка, розв'язую і ніяк не можу розв'язати шворки біля вух шапки (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
2. шпари — шпар і шпарів, мн., розм. Те саме, що зашпори.  Великий тлумачний словник сучасної мови