шпилечок
ШПИ́ЛЕЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до шпиль.
Ой, вийду я на шпилечок Та гляну я на світочок (Укр.. лір. пісні, 1958, 269);
Наша хата на горі, на самому шпилечку стояла (Вовчок, І, 1955, 181);
— Тільки одна гостроверха ялина Гострим шпилечком у небо іде, З ним розмовляє (Дн. Чайка, Тв., 1960, 346).
Словник української мови (СУМ-11)