шпурлятися
ШПУРЛЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., розм. Кидати чимсь куди-небудь або на кого-небудь.
— Прибери к бісу своє манаття! — крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок.— Не шпурляйся! — обізвалася Гашка, обережно вгортаючи платок (Л. Янов., І, 1959, 248);
Правда, ніколи не робила вона дуже щиро, як попоробить, то стає дуже лиха: все лається і всім шпурляється, і дверима гримає, й дітей лупцює (Григ., Вибр., 1959, 216).
Словник української мови (СУМ-11)