шпурлятися
ШПУРЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм.
Кидати чимсь куди-небудь або на кого-небудь.
– Прибери к бісу своє манаття! – крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок. – Не шпурляйся! – обізвалася Гашка, обережно вгортаючи платок (Л. Яновська);
Правда, ніколи не робила вона дуже щиро, як попоробить, то стає дуже лиха: все лається і всім шпурляється, і дверима гримає, й дітей лупцює (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)