1. Словник української мови у 20 томах

шпурлятися

ШПУРЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм.

Кидати чимсь куди-небудь або на кого-небудь.

– Прибери к бісу своє манаття! – крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок. – Не шпурляйся! – обізвалася Гашка, обережно вгортаючи платок (Л. Яновська);

Правда, ніколи не робила вона дуже щиро, як попоробить, то стає дуже лиха: все лається і всім шпурляється, і дверима гримає, й дітей лупцює (Грицько Григоренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпурлятися — шпурля́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. шпурлятися — -яюся, -яєшся, недок., розм. Кидати чимсь куди-небудь або на кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шпурлятися — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. шпурлятися — ШПУРЛЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., розм. Кидати чимсь куди-небудь або на кого-небудь. — Прибери к бісу своє манаття! — крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок.— Не шпурляйся! — обізвалася Гашка, обережно вгортаючи платок (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
  5. шпурлятися — Шпурля́тися, -ля́юся, -єшся гл. Бросать (чѣмъ). Чого ти шпурляєшся? Лохв. у. Словник української мови Грінченка