штабний
ШТАБНИ́Й, а́, е́. Прикм. до штаб.
Осідланий кінь завжди стояв у штабній стайні на випадок екстрених виїздів (Тулуб, В степу.., 1964, 498);
До вагона Пархоменко повернувся, коли вже штабний поїзд був на станції Баси (Панч, О. Пархом., 1939, 122);
[Ватутін:] Товаришу член Військової ради! Штабний взвод вишикуваний і жде вашого слова (Дмит., Драм. тв., 1958, 136);
// Який працює в штабі, при штабі.
Після півночі комбриг, доручивши командування одному з своїх штабних офіцерів, вирвався на часинку в село і зайшов у хату, де лежав його син (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 13);
— Яким чином ви взяли Бар і Комарівці? — тихо спитав Боженка один з штабних працівників (Довж., І, 1958, 179);
//у знач. ім. штабни́й, о́го, ч. Військовослужбовець, який працює в штабі, при штабі.
— Кожного полоненого, якого приводять розвідники, вони здають у штаб під розписку. Штабні далі його відправляють, теж під розписку (Кучер, Голод, 1961, 155);
А Брат все гукає ординарця-небогу. В бліндаж щохвилини вбігали штабні (Псрв., II, 1958, 425).
Словник української мови (СУМ-11)