штейгер
ШТЕ́ЙГЕР, а, ч., заст. Гірничий майстер, технік, який відав роботами на руднику.
Блищить карбідка вдалині,— то штейгер поспішає (Сос., І, 1957, 334);
Серед шахтарів розлігся регіт. Штейгер злими очима обвів присутніх і, не знайшовши собі підтримки, шмигнув із крамниці (Панч, І, 1956, 370).
Словник української мови (СУМ-11)