штепсель

ШТЕ́ПСЕЛЬ, я, ч.

1. Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з’єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикаються в мережу.

На лутці стояв невеличкий плоский чемоданчик. То була, мабуть, маленька друкарська машинка. З-під кожушка звисав недовгий електричний шнур із штепселем (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 133);

Він включив штепсель, і вентилятор справді запрацюв. (Вільде, Сестри.., 1958, 122);

Микола витяг штепсель — пила засвистіла повільніше, вдоволено зітхнула і затихла (Збан., Курил. о-ви, 1963, 252).

2. розм. Те саме, що розе́тка 1.

— Я купив своїй жінці [швацьку машинку], не нахвалиться. Включила в штепсель і пішла чесать (Кучер, Трудна любов, 1960, 197).

Значення в інших словниках

1. штепсель — г. втичка, сов. вилка; ЖМ. <�штепсельна> розетка.  Словник синонімів Караванського
2. штепсель — Улучка, див. включатель, переключатель  Словник чужослів Павло Штепа
3. штепсель — ШТЕ́ПСЕЛЬ, я, ч. 1. Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з'єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикають у мережу. На лутці стояв невеличкий плоский чемоданчик. То була, мабуть, маленька друкарська машинка.  Словник української мови у 20 томах
4. штепсель — ште́псель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. штепсель — -я, ч. 1》 Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з'єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикаються в мережу. 2》 розм. Те саме, що розетка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. штепсель — ште́псель (нім. Stopsel, букв. – пробка, затичка) електричний пристрій для тимчасового приєднування до електричної мережі переносних апаратів.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. штепсель — Ште́псель, -пселя; -пселі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)