штепсель
ШТЕ́ПСЕЛЬ, я, ч.
1. Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з'єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикають у мережу.
На лутці стояв невеличкий плоский чемоданчик. То була, мабуть, маленька друкарська машинка. З-під кожушка звисав недовгий електричний шнур із штепселем (Ю. Смолич);
Він включив штепсель, і вентилятор справді запрацюв (Ірина Вільде);
Микола витяг штепсель – пила засвистіла повільніше, вдоволено зітхнула і затихла (Ю. Збанацький).
2. розм. Те саме, що розе́тка 1.
– Я купив своїй жінці [швацьку машинку], не нахвалиться. Включила в штепсель і пішла чесать (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)