штепсель
ШТЕ́ПСЕЛЬ, я, ч.
1. Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з'єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикають у мережу.
На лутці стояв невеличкий плоский чемоданчик. То була, мабуть, маленька друкарська машинка. З-під кожушка звисав недовгий електричний шнур із штепселем (Ю. Смолич);
Він включив штепсель, і вентилятор справді запрацюв (Ірина Вільде);
Микола витяг штепсель – пила засвистіла повільніше, вдоволено зітхнула і затихла (Ю. Збанацький).
2. розм. Те саме, що розе́тка 1.
– Я купив своїй жінці [швацьку машинку], не нахвалиться. Включила в штепсель і пішла чесать (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- штепсель — г. втичка, сов. вилка; ЖМ. <�штепсельна> розетка. Словник синонімів Караванського
- штепсель — Улучка, див. включатель, переключатель Словник чужослів Павло Штепа
- штепсель — ште́псель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- штепсель — -я, ч. 1》 Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з'єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикаються в мережу. 2》 розм. Те саме, що розетка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- штепсель — ште́псель (нім. Stopsel, букв. – пробка, затичка) електричний пристрій для тимчасового приєднування до електричної мережі переносних апаратів. Словник іншомовних слів Мельничука
- штепсель — Ште́псель, -пселя; -пселі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- штепсель — ШТЕ́ПСЕЛЬ, я, ч. 1. Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з’єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикаються в мережу. На лутці стояв невеличкий плоский чемоданчик. То була, мабуть, маленька друкарська машинка. Словник української мови в 11 томах