штепсель

ште́псель

-я, ч.

1》 Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з'єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикаються в мережу.

2》 розм. Те саме, що розетка 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

штепсель — г. втичка, сов. вилка; ЖМ. <�штепсельна> розетка. Словник синонімів Караванського
штепсель — Улучка, див. включатель, переключатель Словник чужослів Павло Штепа
штепсель — ШТЕ́ПСЕЛЬ, я, ч. 1. Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з'єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикають у мережу. На лутці стояв невеличкий плоский чемоданчик. То була, мабуть, маленька друкарська машинка. Словник української мови у 20 томах
штепсель — ште́псель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
штепсель — ште́псель (нім. Stopsel, букв. – пробка, затичка) електричний пристрій для тимчасового приєднування до електричної мережі переносних апаратів. Словник іншомовних слів Мельничука
штепсель — Ште́псель, -пселя; -пселі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
штепсель — ШТЕ́ПСЕЛЬ, я, ч. 1. Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з’єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикаються в мережу. На лутці стояв невеличкий плоский чемоданчик. То була, мабуть, маленька друкарська машинка. Словник української мови в 11 томах