штильгукати
ШТИЛЬГУКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Шкутильгати.
Ось надійшов штильгукаючи старий Петро (Іван Франко, IV, 1950, 390);
— Ти вже велика дівка, тебе не можна брати на плечі, — приговорює Тарас, і дитина дала намовитися, встала, штильгукає далі по камінні (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 42).
Словник української мови (СУМ-11)