штири
ШТИ́РИ, штиро́х, числ. кільк., діал. Чотири.
Єсть у мене хлопців штири (Чуб., V, 1874, 303);
— От до мене вбіг Микита: — Вовче, справа знаменита! Штири Барани ось тут (Фр., XII, 1953, 8);
«От і купив, от тобі й нива!-думав Роман..-І це я ..ловив гави, коли таке, що не вміє штирох докупи скласти — ціпов’яз з зубів видер мені ниву!..» (Коцюб., 1,1955, 106).
Словник української мови (СУМ-11)