штири
ШТИ́РИ, штиро́х, числ. кільк., діал.
Чотири.
Єсть у мене хлопців штири (П. Чубинський);
– От до мене вбіг Микита: – Вовче, справа знаменита! Штири Барани ось тут (І. Франко);
“От і купив, от тобі й нива! – думав Роман .. – І це я .. ловив ґави, коли таке, що не вміє штирох докупи скласти – ціпов'яз з зубів видер мені ниву!..” (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)