штирик

ШТИ́РИК, а, ч.

Зменш. до штир 1.

Він ледве стримався, щоб не відповісти: “Добрий вечір, Людо”, а вона ніби відчула щось: “ Алло, алло...” Натис пальцем на штирик телефону, прагнучи глибокого внутрішнього болю, що мусив якось виправдати його (В. Дрозд).