штирик
ШТИ́РИК, а, ч.
Зменш. до штир 1.
Він ледве стримався, щоб не відповісти: “Добрий вечір, Людо”, а вона ніби відчула щось: “ Алло, алло...” Натис пальцем на штирик телефону, прагнучи глибокого внутрішнього болю, що мусив якось виправдати його (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- штирик — шти́рик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови