штирхнути
ШТИРХНУ́ТИ, ну́, неш, док., перех., діал. Однокр. до штирхати.
[Опанас:] Вони [жовніри] Як ухватили бідну за волосся Та з хати,— я до них, вони мене Штирхнули в груди — отже як, Крий боже, досі, дядечку, болить (Кост., І, 1967, 212);
Він саме дотягнувся до крихітних соловейкових дітей, коли Настечка і Левко з двох боків штирхнули його патиками. Вуж відлип від гілки, бовтнув у воду (Стельмах, II, 1962, 126).
Словник української мови (СУМ-11)