штоф
ШТОФ¹, а, ч., заст.
1. Старовинна міра рідини (перев. вина, горілки), яка дорівнює ¹/₈ або ¹/₁₀ відра.
2. Чотиригранна скляна посудина з короткою шийкою, яка уміщує таку кількість вина, горілки і т. ін.
Музей [українського декоративного мистецтва] має найціннішу в республіці збірку старої гути, кращі твори з якої виставлені в залі гутного скла. Це.. штофи, тикви, карафи (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 35);
За кілька хвилин у світлиці з’явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом і масивний кришталевий бокал (Добр., Очак. розмир, 1965, 7);
— Дай води, а їсти не буду,— відказав Шевченко.. Сторож приніс великий штоф з водою (Тулуб, В стену.., 1964, 25).
ШТОФ², у, ч. Цупка, важка шовкова або шерстяна тканина, перев. з великим тканим візерунком, яку використовують для оббивання меблів, з декоративною метою і т. ін.
Він присів на ясенове крісло з трохи відкинутою назад спинкою, оббите блідо-голубим штофом (Ільч., Петерб. осінь, 1956, 49);
Приміщення було просторе, світле і добре обставлене: дорогоцінний перський килим на всю підлогу, коштовні меблі палісандрового дерева під темним штофом (Смолич, V, 1959, 778);
Попереду тріпотів старовинний воєнний прапор Києва із зеленого штофу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 446).
Словник української мови (СУМ-11)