штукенція
ШТУКЕ́НЦІЯ, ї, ж., розм., жарт. Те саме, що шту́ка¹ 4, 5.
— А добра штукенція, оця машинізація,— задоволено потирав руки Когут (Цюпа, Назустріч.., 1958, 76);
Протаз був або надто веселий і витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху — він знав силу різних чарівних забав, або ж він усе зітхав (Досв., Вибр., 1959, 129).
Словник української мови (СУМ-11)