штукенція
ШТУКЕ́НЦІЯ, ї, ж., розм., жарт.
Те саме, що шту́ка¹ 4, 5.
– А добра штукенція, оця машинізація, – задоволено потирав руки Когут (І. Цюпа);
Протаз був або надто веселий і витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху – він знав силу різних чарівних забав, або ж він усе зітхав (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)