штурхонути

ШТУРХОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і без додатка, розм. Підсил. до штурхну́ти.

Виліз я на стіну, одним оком на степ дивлюсь. Свербить моє око, бо так і чекаю, що хтось вилами штурхоне (Ю. Янов., І, 1958, 127);

Замість відповіді хтось добре штурхонув його під ребра і підштовхнув до столу (Гашек, Пригоди Швейка, перекл. Масляка, 1958, 26);

Жінка штурхонула його легенько в голову, затужила: — Та замовкни ти, нахабо, не квили! (Збан., Таємниця.., 1971, 275);

Бить, сказать, не била [Оришка], а разів тричі межи плечі добре штурхонула… (Вишня, II, 1956, 73).

Значення в інших словниках

1. штурхонути — див. вдарити; штовхати  Словник синонімів Вусика
2. штурхонути — ШТУРХОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, чим і без дод., розм. Підсил. до штурхну́ти. Виліз я на стіну, одним оком на степ дивлюсь. Свербить моє око, бо так і чекаю, що хтось вилами штурхоне (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. штурхонути — штурхону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. штурхонути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка, розм. Підсил. до штурхнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. штурхонути — ШТОВХНУ́ТИ (коротким різким рухом торкнутися когось, чогось), ШТОВХОНУ́ТИ, ПХНУ́ТИ, ШТУРХНУ́ТИ розм., ШТУРХОНУ́ТИ розм., ШТУРНУ́ТИ розм., ПОПХНУ́ТИ розм., ПИХОНУ́ТИ підсил. розм., ДВИГНУ́ТИ (ДВИ́НУТИ) розм., ТОРСОНУ́ТИ розм., ТУЗНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови