штурхіць

ШТУРХІ́ЦЬ, виг., розм. Те саме, що штурх.

[Лев:] Та проклята ж пара — штурхіць! — і перекинула човна! (Л. Укр., III, 1952, 209).

Значення в інших словниках

1. штурхіць — див. штовхати  Словник синонімів Вусика
2. штурхіць — ШТУРХІ́ЦЬ, виг., розм. Те саме, що штурх. [Лев:] Та проклята ж пара – штурхіць! – і перекинула човна! (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
3. штурхіць — штурхі́ць вигук штурх незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови