1. Словник української мови в 11 томах

штурхіць

ШТУРХІ́ЦЬ, виг., розм. Те саме, що штурх.

[Лев:] Та проклята ж пара — штурхіць! — і перекинула човна! (Л. Укр., III, 1952, 209).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штурхіць — див. штовхати Словник синонімів Вусика
  2. штурхіць — ШТУРХІ́ЦЬ, виг., розм. Те саме, що штурх. [Лев:] Та проклята ж пара – штурхіць! – і перекинула човна! (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  3. штурхіць — штурхі́ць вигук штурх незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови