шульпотіння
ШУЛЬПОТІ́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. шульпоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Вони раді були послухати страшні бувальщини, що чудово вимальовувалися в уяві людей біля загасаючого вогнища, під тихе полускування сухого бур’яну і рівномірне шульпотіння кулешу в казанку (Тют., Вир, 1964, 16).
Словник української мови (СУМ-11)