шульпотіння
ШУЛЬПОТІ́ННЯ, я, с., діал.
Дія за знач. шульпоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Вони раді були послухати страшні бувальщини, що чудово вимальовувалися в уяві людей біля загасаючого вогнища, під тихе полускування сухого бур'яну і рівномірне шульпотіння кулешу в казанку (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)