шулічий

ШУЛІ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до шулі́ка.

— Рости, мій сину,— співала мати,— Рости і крила розправляй, Щоби орлом ти міг злітати, Не боячись шулічих зграй! (Брат., Пісня.., 1953, 36);

// Такий, як у шуліки, подібний до шуліки.

Між кафедрою, де з початком кождої години засідав о. Телесницький і відки своїм шулічим поглядом вибирав собі жертви.., і моєю, себто «ослячою», лавкою стояла кругла залізна піч (Фр., IV, 1950, 225).

Значення в інших словниках

1. шулічий — ШУЛІ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до шулі́ка. – Рости, мій сину, – співала мати, – Рости і крила розправляй, Щоби орлом ти міг злітати, Не боячись шулічих зграй! (Р. Братунь); // Такий, як у шуліки, подібний до шуліки.  Словник української мови у 20 томах
2. шулічий — -а, -е. Прикм. до шуліка. || Такий, як у шуліки, подібний до шуліки.  Великий тлумачний словник сучасної мови