шурхотати

ШУРХОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШУРХОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Те саме, що шу́рхати 1, 2.

Надворі було холодно. По тротуарах шурхотіла суха поземка (Гур., Через замети, 1961. 88);

По асфальту цокотіли підкови, м’яко шурхотіли гумові колеса гармат (Баш, Надія, 1960, 82);

Толі Дроботу не спиться. Він колотиться до світанку, бурмотить свої й чужі строфи, шурхотить паперами (Жур., Нам тоді.., 1968, 32);

Легенька хвиля лише набігала на берег, вигинаючись, наче змія, ледь-ледь шурхочучи дрібним пісочком (Трубл., Мандр., 1938, 75);

Соняшники ніби знали, що їм співають хвалу: ледь похитували золотими головами, від повіву вітру шурхотіли (Цюпа, Краяни, 1971, 347);

Наче килим під ногами Жовкле листя шурхотить (Забіла, Промені.., 1951, 141);

Голим віттям шурхотить об скло старий клен (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 160);

Якийсь час він ще чув, як, віддаляючись, шурхотіли по гравію її підошви (Смолич, Ми разом.., 1950, 28);

Маленька, сухенька тітка прудко шурхотіла босими ногами від печі до столу (Мушк., День.., 1967, 148).

Значення в інших словниках

1. шурхотати — див. шуміти  Словник синонімів Вусика
2. шурхотати — [шурхотатие] -хоучу, -хочеиш; нак. -хочи, -хоуч'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. шурхотати — ШУРХОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШУРХОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Те саме, що шу́рхати 1, 2. Надворі було холодно. По тротуарах шурхотіла суха поземка (О.  Словник української мови у 20 томах
4. шурхотати — шурхота́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
5. шурхотати — -очу, -очеш і шурхотіти, -очу, -отиш, недок. Те саме, що шурхати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шурхотати — ЧО́ВГАТИ (терти, шкребти по якійсь поверхні, утворюючи шарудіння, шерхіт), ША́РКАТИ, ШАРКОТІ́ТИ (ШАРКОТА́ТИ) підсил., ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ) підсил., ШУ́РКАТИ діал.; ШКРЬО́БАТИ розм (взуттям). — Док.  Словник синонімів української мови