шухляда
ШУХЛЯ́ДА, и, ж. Чотирикутна (перев. висувна) коробка для зберігання дрібних речей в столі, шафі і т. ін.
Дашкович схопився, висунув з стола шухляду з асигнаціями й сунув в руки жінці (Н.-Лев., І, 1956, 393);
Аксель оглянула кожну дрібничку в кімнаті, пустотливо зазирнула в шухляди трюмо (Досв., Вибр., 1959, 234);
[Ольга:] Ти їдеш, треба тобі все в дорогу зібрати. (Відкрила шухляду, витягнула сорочки) (Корн., II, 1955, 160);
Марко схопився з місця, кинувся до шухляд, де в Луки валялося багато старих ключів (Мик., II, 1957, 325).
◊ Відклада́ти (відкла́сти) в до́вгу шухля́ду див. до́вгий;
Відклада́ти (відкла́сти) спра́ву (спра́ви) у до́вгу шухля́ду див. спра́ва¹.
Словник української мови (СУМ-11)