шухлядка
ШУХЛЯ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до шухля́да.
Коли урок було вивчено, Юрко дістав із шухлядки тоненький синій зошит і розгорнув його (Донч., Ю. Васюта, 1950, 67);
Тоня Турбай зайшла в порожню роздягальню, знайшла вільну шухлядку, швидко перевдяглася у темно-синій вовняний купальний костюм (Собко, Матв. затока, 1962, 14);
Чемериця знову заходився вираховувати. Нарешті підбив рисочку, засунув папір у шухлядку і вийшов з приміщення (Коцюба, Нові береги, 1959, 438);
// Те саме, що шкату́лка.
Галочка одержала фарби, а Галя Хижнякова — шухлядку для рукоділля (Ів., Таємниця, 1959, 37).
Словник української мови (СУМ-11)