щадничий
ЩАДНИ́ЧИЙ, а, е, діал. Ощадний ( див. оща́дний 2).
— Я про одно тілько дбаю, щоб гроші складати! Книжечки щадничі, імперіали, дукати (Фр., VII, 1951, 65);
Дійшовши, згорблена й зіпріла, до міста, [Зоя] зайшла, не гаючись, до щадничого будинку (Коб., III, 1956, 470).
Словник української мови (СУМ-11)