щедрувальник
ЩЕДРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що щедрі́вник.
[Зіля:] Добривечір, з святим вечором! Чи не треба вам щедрувальника? (Вас., III, 1960, 122);
Явтухів спів тоне в молодій бурхливій повені голосів. Тим часом гурт наближається до будинку культури й щедрувальники зникають за дверима (Ю. Янов., II, 1954, 218).
Словник української мови (СУМ-11)