щоглик

ЩО́ГЛИК, а, діал. Щиглик ( див. щи́глик¹).

— Щоглик! Щоглик! — Дітки раді. — Щоглик! — тільки і слівця. А він тріпавсь на принаді, Марно рвався із сильця (Граб., І, 1959, 141).

Значення в інших словниках

1. щоглик — ЩО́ГЛИК, а, діал. Щиглик (див. щи́глик¹). – Щоглик! Щоглик! – Дітки раді. – Щоглик! – тільки і слівця. А він тріпавсь на принаді, Марно рвався із сильця (П. Грабовський).  Словник української мови у 20 томах
2. щоглик — що́глик іменник чоловічого роду, істота щиглик діал.  Орфографічний словник української мови
3. щоглик — -а, діал. Щиглик (див. щиглик I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щоглик — Що́глик, -ка м. ум. отъ щоголь.  Словник української мови Грінченка