щодалі
ЩОДА́ЛІ, присл.
1. З бігом часу; дедалі.
Щодалі все більше людей прибувало. Виходили з кожної хати (Л. Укр., І, 1951, 345);
Життя стає щодалі гірше В тяжких кайданах чужини (Граб., І, 1959, 164);
На сході щодалі розгорялося, наче за горою хтось розпалив велике багаття і воно кидало полум’я на рожеве небо (Кочура, Зол. грамота, 1960, 61);
Спершу Дорошенко слухав досить байдуже, не одриваючись од роботи, зрідка весело докидаючи в Павлушину мову якесь слово чи запитання. Але щодалі — все повільніше ходив його пензель по полотну (Головко, II, 1957, 273).
2. Із збільшенням відстані; все далі, чим далі.
Ліси щодалі все рідшали та рідшали (Мирний, II, 1954, 120);
Степ щодалі ставав чарівнішим (Довж., І, 1958, 226).
Словник української мови (СУМ-11)