щодалі
ЩОДА́ЛІ, присл.
1. З бігом часу; дедалі.
Щодалі все більше людей прибувало. Виходили з кожної хати (Леся Українка);
Життя стає щодалі гірше В тяжких кайданах чужини (П. Грабовський);
На сході щодалі розгорялося, наче за горою хтось розпалив велике багаття і воно кидало полум'я на рожеве небо (П. Кочура);
Спершу Дорошенко слухав досить байдуже, не одриваючись од роботи, зрідка весело докидаючи в Павлушину мову якесь слово чи запитання. Але щодалі – все повільніше ходив його пензель по полотну (А. Головко).
2. Із збільшенням відстані; все далі, чим далі.
Ліси щодалі все рідшали та рідшали (Панас Мирний);
Степ щодалі ставав чарівнішим (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)