щоденник
ЩОДЕ́ННИК, а, ч.
1. Щоденні записи індивідуального характеру про події, факти, враження від чогось тощо; зошит для таких записів.
Щоденників на війні я не вів. Але 1418 вогненних днів і ночей не забуті. І були епізоди, зустрічі, битви, були такі хвилини, котрі, як у всіх фронтовиків, ніколи не зітруться в моїй пам’яті (Брежнєв, Мала земля, 1978, 3);
Було, щоденник Оленка веде (Тесл., Вибр., 1936, 140);
Тоня сідає до столу. Синій зошит щоденника ховає таємні дівочі думи (Донч., II, 1956, 258);
З жадобою людини, яка змучена згагою, читав він щоденники Евеліни, які вона прислала йому в Париж (Рибак, Помилка.., 1956, 91).
2. Щоденні записи наукових спостережень під час експедицій, досліджень і т. ін.; записи подій, перебігу подорожі, роботи і т. ін.
Лежав щоденник, писаний у муках, і корабельний компас на снігу (Нагн., Пісня.., 1949, 61);
Говорячи про оригінальну світську літературу Стародавньої Русі, необхідно згадати ще «хождения», які являють собою свого роду подорожні щоденники (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 512);
У своєму щоденнику вчений [В. М. Сєвергін] описував болотисті луки Прибалтики і соснові бори (Видатні вітч. географи.., 1954, 46);
// Книжка для щоденних службових записів.
3. Учнівський зошит для щоденних записів про задані уроки, одержані оцінки на уроках, зауважень учителів.
Глянь у щоденник — там самі трійки, хіба тільки з поведінки п’ятірка (Донч., V, 1957, 169).
4. заст., розм. Щоденне періодичне видання, щоденна газета.
Наприкінці вересня в щоденнику «Діло» кілька разів появилась оповістка, що закликала колишніх учнів С-кої гімназії, того випуску, що й Безбородько, на товариський з’їзд з нагоди п’ятнадцятиріччя одержання атестата зрілості (Вільде, Сестри.., 1958, 409).
Словник української мови (СУМ-11)